Сторінки виховної роботи

Українські вечорниці на Андрія

МЕТА: Ознайомити учнів з традиціями українського народу, виховувати повагу і любов до народної пісні, народної творчості; вчити розуміти значущість того, що створено народом; розвивати інтерес до рідної землі ,творчі здібності, артистичність.

Матеріали та обладнання: Калита, віник,  пампушки, вареники в керамічних тарілках, серветки, рушники, нитки, голки, пиріжок з клоччям (нитками чи ватою), квачик для сажі, кропильце, дрова, рушник, гарбуз, в’язка бубликів, стрічка, нитки, свічка, сірники, перстні (4), віночок, тарілки (4), вода, папір, ручки, плакати.
Вед. 2. З давніх-давен славилася Україна  звичаєм, ворожити у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутої сьогодні. Ми хочемо повернути їй  життя. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь.

Вед. 1. За християнськими переказами Андрій Первозванний був одним із 12 апостолів Ісуса Христа. Він проповідував християнство серед слов’ян. Кажуть Андрій передбачав, що з волі Божої на дніпровських пагорбах буде збудовано місто.

Вед. 2. Серед осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія. Воно вважається парубоцьким, оскільки дівчата відзначають свято своєї покровительки Катерини. Святкування є продовженням молодіжних вечорниць, де хлопці і дівчата обирали своїх суджених.

Вед. 1. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Вед. 2. День Андрія Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

Вед. 1. Узимку, коли завершувалися роботи у полі частішали парубоцькі гуляння. У різних місцевостях їх проводили по-різному, бо з цим святом пов’язана значна кількість звичаїв, обрядів, повір’їв, проповідувань майбутньої долі, ворожіння, ритуальне кусання калити. Від цього віє чарівною язичницькою стихією.

Вед.2. Ось і ми зазирнемо у звичайну селянську хату й довідаємося, як проходило це свято багато-багато років тому. Запрошуємо всіх на вечорниці.

Інтер’єр української хати з піччю, коцюбою, рогачем, образами,  рушниками, свічками. На столі Калита, прикрашена калиною.

Учасники: (учні в українському одязі)

- господиня ;

- писар із сажею;

- циганка;

- хлопці та дівчата.

На стінах плакати (прикмети, приказки про день Андрія)

1. Іній на Андрія — буде добрий урожай на гречку.

2. Сніг на Андрія не впаде — зима буде тепла, малосніжна; сніг впаде — холодна, довга.

3. На Андрія треба кожуха добродія.

4. На Андрія робиться дівчатам надія.

Господиня.. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини тріщать, а тепер… Ось незабаром вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ змінився…Куди все  поділося?
Дочка (вишиває). Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся, чуєте: он уже дівчата йдуть… Зараз буде весело нам усім!

 Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, запрошує дівчат у хату.

Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка!
Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, млинцями, яблуками, дерунами, горіхами.

1 дівчина (кланяється господині).
                    Добрий вечір у вашій хаті! Уклін господині!

 2  дівчина  Ой веселі вечорниці в нас на Україні,

                   Добрий вечір, господине, славна молодице.

                  Чули, що в оцій хатині  будуть вечорниці .

Господиня.  Добрий вечір!
                     Добрий вечір, любі гості!  Щиро просимо у хату,  і привітну, і багату. .
                     Від зірниці до зірниці   хай лунають вечорниці!
2  дівчина. Гей, на наших вечорницях і  сумний розвеселиться!

Господиня:   Поспішайте, дівчатонька,

 Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці   

Всім нам починати.

Зваримо вареників    

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості, 

 Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами  

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці 

 Піснею стрічали.

(Дівчата співають пісню) «Цвіте терен» «Ой там на гор» «зеленеє жито

1 дівчина: Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, то і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж так і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не даватимуть... Непорозуміння та колотнеча в сім’ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в “Кайдашевій сім’ї”.

Господиня: Не  хвилюйтесь, мої любі. Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. У сьогоднішній вечір, можуть  здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!

Господиня: Бач, які швидкі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.

    Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся!

( Дівчата, сміючись, міряють чобітьми підлогу. Поки вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).

  Дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
 Дівчина: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
 Хлопець: Може, ще й взути?
Дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
 Хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
Дівчата: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»

Відчиняються двері і на порозі стоїть парубок  з великим гарбузом в руках

В’язанка бубликів у нього на шиї )

Парубок : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
Дівчина: Не сумуй,

Парубок: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився. Чи я, тату, не доріс, Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата, Чом не люблять дівчата?

  Дівчина: Ой, хлопче,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
 Дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
Хлопці. ( заходять до хати ) Добрий вечір, дівчата-голуб’ята!
Дівчата (разом). Добрий вечір, хлопці-молодці!                   
Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
1 хлопець: Ми так стомилися, зголодніли, може пригостите нас?
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

 2 дівчина З’їж,  Андрійку, пиріжок,  Він дуже смачненький,

                  А у нього всередині  сирочок  дрібненький.

 2 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)

Чи ти,  дівча, з роду-віку   пирогів не їла,

Що ти свої пироги   Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає   З цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх помежи псами.

Господиня Скажіть-но, а хто з вас старший, чи маєте свій устав?
3 хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: «Будемо гуляти чесно, тихо, смирно, як слід поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватимемо, як матір».
Господиня. Добре говориш, хлопче. Коли ви до нас з добром прийшли, то прошу, сідайте, дівчат звеселяйте.
4 хлопець. Дівчата, а чого це ви зажурились, Аж брівоньки іскривились? Галю, Галю чорнобрива, Чого в тебе брови криво?
3 дівчина. На козака задивилась, Та й брівоньки іскривились.

1 хлопець. Ой чия ж то дівчинонька  Така русокоса?
    Що до неї хлопці липнуть,  Як кури до проса.

1 дівчина.  Полюбила коваля,— Така доля моя.
Я ж думала кучерявий, В нього чуба нема.

2 дівчина. Постій, хлопче, до суботи,
Справлять мати сукню, ще й чоботи,
Червоную плахту, зелену запаску
— Люби мене, козаченьку, коли твоя ласка.

3 дівчина. А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив.
А я тії раки забрала,
А я Якова з хати прогнала.

4 дівчина. Кину кужіль на полицю, Сама піду на вулицю.
Я нікого не любила, Тільки Петра та Данила, Грицька,
Стецька та Степана, Кучерявого Івана.

2 хлопець. Дівчиноньку я любив, Подарунки їй носив.
Носив сала, носив свічки, Кукурудзу, черевички.
Носив просо, носив мак. Он було як.

1 дівчина. Але ж ти, Петре, дурний!

2 хлопець. Зате я високий.

1 дівчина. Ти, напевно, ще й сліпий?

2 хлопець. Ні-і-і!  Тільки косоокий

3 хлопець. Та годі вам, давайте я краще загадку загадаю: «Чотири чотиринки, п’ятий кавунник, несуть кривулицю через тин на вулицю».

2 дівчина. Так це ж дірки у решеті!

3 дівчина. Ану, я загадаю! Що буде, як козі сім літ мине?

4 хлопець. Ото загадала — восьмий піде.

Господиня. Ану, хлопці, мою загадку відгадайте: «Що хочеш купити — не купиш, що хочеш продати не продаси?»

1 хлопець. Такого не буває. За гроші все можна купити.

Господиня. Е ні, всього не купиш, молодість не купиш ні за які гроші, а старість нікому не продаси.

                               Чути стук у двері. До господи поволі заходить циганка.

Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.
Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не проганяєте.
1 дівчина. Та що ви, бабусю?
                        Дівчата звільняють місце між собою на лаві.
Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити?

Циганка. Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Ну, добре. Натягуйте  стрічку. Кожна  із дівчат  прив'яже до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.

(Ворожать)

Циганка : А зараз ворожба для хлопців. Оце вам миски, оце вам і перстні. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше! Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.

(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).

Циганка  Тепер  треба  взяти   віночок і підкинути  в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
Циганка.  На  підлогу кладіть аркуші  з написаними іменами  хлопців. Тепер киньте  перстень  до  них. До якого аркуша перстень покотиться, так буде зватися суджений).
2 дівчина Котись, котись, перстеньок, до милого на ганок.
Скажи мені, Андрійку, бо скоро прийде ранок,
хто судженимй мій буде: Руслан, Микола чи Вадим,
Петро, Антон чи Никодим?
(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).

Господиня  А які ж то вечорниці без дерунів та вареників? Ось зараз ми всіх вас почастуємо.

                              Лунає мелодія пісні «А мій милий вареничків хоче».

Але спочатку скуштують дівчата вареників чарівних, з загадками і передбаченнями.

1 Дівчина  (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і з миром.

2 Дівчина (Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Буду жити в достатку.

3 дівчина: А мій вареник з монетою! Буду багатою.!

4 дівчина: А мій вареник з обручкою. Заміж скоро вийду.

                Дівчата беруть миски із пампушками, пиріжками, дерунами і частують ними гостей.
1 хлопець: А тепер давайте паляницю ділити.
                        (підвішують калиту на зріст людини)

1 хлопець: А хто ж буде Калитинський ?

2 хлопець: Хай Андрій буде вартовий, а Василь – писар .

3 хлопець: Добрий вечір пане Калитинський !

4 хлопець: Добрий вечір пане Коцюбинський !

3 хлопець: Я приїхав калиту їсти !

4 хлопець: Їж.

3 хлопець: Я кусну.

4 хлопець: А я мазну.

(Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею. Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)

Господиня. Дівчата, а як будете додому йти не забудьте «паркан» порахувати. Розказую як : підходите до паркана і якнайширше розставляєте руки. Чи більше дощечок обхватите тим багатшими будете у майбутньому. Тільки будьте уважні, бо хлопці можуть паркан вимазати варенням – це щоб дівчину до себе приклеїти.

1 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

2 хлопець:  Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

1 дівчина: Ми гуляли, веселились,  Усім весело було.

2 дівчина:  Вечорниці завершились  І здається все пройшло.

 1 хлопець: Ні, так  просто не проходить,  В серці струночка бринить.

2 хлопець: Про веселі  вечорниці  Спомин в серці буде жить.

Вед. 1.  Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер  головне, щоб вони  не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

Пісня «Хай в нас і в вас все буде гаразд»

Скільки б не співали а прощатись час
Кращі побажання ви прийміть від нас
============== пр-в ===============
І в вас і в нас хай буде гаразд \
Щоб ви і ми щасливі були \ 2р
=============== пр-ш ================
2 - Хай біда і горе, обмина ваш дім
Доброго здоровя, зичим вам усім
пр - в \ зразу
3 - Хай в усіх вас буде, в місті і в селі
Радісно на серці, повно на столі
пр - в 2р \ пауза пр - в 2р \ пр - ш

Вед. 2.  На все добре ! До нових зустрічей!

 Сценарій сватання

Мета. Ознайомити учнів з обрядом сватання. Розвивати інтерес до народних звичаїв та розвитку творчих  здібностей. Виховувати любов до української пісні та танцю.

Обладнання.  Святково прибрана зала.

                        На сцені дівчата та хлопці в українському вбранні.

Вступне слово вчителя

Сьогодні виховну годину, я хочу почати віршованими рядками Т.Г.Шевченко

                                   Учітьсь, читайте,

                                   І чужому научайтесь.

                                   Й свого не цурайтесь.

Планом виховної роботи передбачено проведення виховної години на тему “Обряд сватання українські вечорниці”.

Мета цього виховного заходу  полягає в:

- ознайомленні з українським обрядом сватання;

- у вихованні любові до  української пісні  і танцю;

- в розвитку інтересу до народних звичаїв;

- творчих здібностей учнів 6-Бкласу.

Ведуча:             Добрий день, шановні наші друзі,

                         Любі гості, що прийшли до нас,

                         Щирі хазяї, що готували

                         Цей святковий урочистий час!

Ведуча:            Не буває свята без нагоди,

                         Тож повинні ми про це сказать.

                          Всі зібрались в цьому залі

                          Сватання відсвяткувать.

(Українська хата. Стоїть піч, лави, стіл.)

Кожному весіллю передує сватання - так прийнято в українських традиціях, хоча ця традиція прослідковується і в традиціях всіх слов'янських народів.

Українська молодь вечорами не сиділа по своїх домівках, а збиралась на вечорниці, де хлопці та дівчата між піснями і танцями спілкувалися, закохувалися, знаходили собі пару. У дохристиянські часи народи на території України мали свої язичницькі вірування, згідно з якими створювали сім'ї і продовжували рід. У сіверян і родимичів пари закріплювали свої відносини, перестрибуючи через багаття в купальську ніч. У древлян був звичай викрадати наречених. Поляни домовлялися про одруження дітей і посаг нареченої. Зараз в Україні зберігаються християнські традиції, які сформувалися в останні кілька століть, хоча є невеликі регіональні відмінності у весільних обрядах. Традиційно сватання у православних українців починаються ранньої осені, щоб відсвяткувати весілля до Великого посту.

Сватання в Україні має різні назви - заручини, сватанки, рушник, взяття рушників, слово та інші. Це обряд зустрічі юнака та його представників з батьками дівчини і самою дівчиною, який проводився, щоб домовитися про шлюб молодих. Представники хлопця, який бажає одружитися, називалися старостами, хоча в деяких місцевостях їх називали сватами, балакунами, посланниками. На цю роль запрошували шанованих одружених чоловіків з близької рідні, наприклад, дядьком, старших одружених братів - рідних або двоюрідних. На весіллі їхні дружини називалися свахами і активно брали участь у весільних ритуалах. Старшим старостою вибирався чоловік, що вміє правильно повести розмову, пожартувати і переконати. Від нього міг залежати результат сватання.

На проведення вдалого сватання було багато прикмет і обмежень. Не можна було свататися в пісні дні тижня - середу і п'ятницю. Наречений міг отримати відмову від батьків нареченої, тому заздалегідь про сватання не розголошували, а намагалися скоїти його таємно від односельців. Свати збиралися разом і виходили з дому після настання темряви. Нікому не повідомлялося ні час виходу, ні шлях. По дорозі всі мовчали, а якщо кого випадково зустрічали, щось не говорили про мету своєї прогулянки. Щоб зменшити вірогідність випадкових зустрічей, йшли не по вулиці, а по городах, ховаючись від цікавих очей. З собою несли загорнутий в рушник хліб. У разі невдалого сватання хліб доводилося нести назад. Зайшовши в будинок, свати сідали навпроти «сволока», «матки» - так називалася основна балка на стелі, яка служила опорою всієї хати, тобто, як би вважалася її матір'ю. За традицією деяких місцевостей свати взагалі не сідали, а розмовляли стоячи. Так поступали по прикметі, щоб дівчина не засиділася в дівках. Були й інші прикмети: сваха, зайшовши до хати, стукала п'ятою об поріг, щоб дівчина не позадкувала, тобто не передумала.

Свати рідко відразу і прямо висловлювали мету свого візиту. Зазвичай це був цілий спектакль з натяками…

(За столом сидить Оксана. Дія відбувається на сцені.)

Оксана: Так хвилююся. Домовилися з Петром, що він старостів сьогодні зашле.

(Пісня «А калина не верба»)

Oй, нa гoрі вітeр дув,

Вчoрa в мeнe милий був,

Чeрeвички купувaв,

Білe личкo цілувaв.

Приспів:

A кaлинa, a кaлинa нe вeрбa,

Я дівчинa, я дівчинa мoлoдa.

A кaлинa, a кaлинa нe вeрбa,

Я дівчинa, я дівчинa мoлoдa.

 

Билa мeнe мaти врaнці,

Щo пoрвaли xлoпці штaнці,

A я штaнці пoлaтaю

Тa й із милим пoгуляю.

Приспів. (2)

Мoя мaти зaйнялaся -

Я ж у нeї удaлaся.

Мeні бaбця рoзкaзaлa,

Як дo тaтa ти втікaлa.

Приспів. (2)

(Стук у двері)

Мати нареченої: Це, напевне, вони і є.

Сваха з боку жениха (вона перев'язана рушником, кланяється в пояс)

- Добридень, хазяїн з хазяєчкою, бабуся з дідусем, тіточка з дядечком, братики-сестрички - на все руки майстрині, а може, і сусідки - для пліток, для беседушки! Прибули ми до вас, ох, як здалека. За високими горами, за швидкими річками, за широкими полями стоять п'ять гір. Із землі-матінки б'ють ключі холодні, та джерела цілющі. Біля підніжжя п'яти гір розкинулося прекрасне місто... .

Ось звідти ми до вас і завітали. А привело нас до вас ось яка справа. Ні мало, ні багато, а двадцять років росте і мужніє в нашій сім'ї король-ділок, своєму щастю коваль. На вигляд він добрий, до роботи жадібний, по долі щасливий, по розуму тямущий. Кров тече в нім благородна, добра чутка за ним йде народна. І приснився нашому королеві віщий сон. Ніби заглянула до нього у вікно спальні жар-птиця - червона дівиця. Сама з особи біла, очі ваблять, щічки рум'яні, а губи п'янять. Заглянула, посміхнулася, махнула крилом і пропала, тільки пір'їнку на вікні залишила. Прокинувся наш король сам не свій. З тієї ночі і затужив, замучився сердечний. Не їсть, не п'є, усе мріє наяву знайти жар-птицю, червону дівицю і стати її хазяїном. Схуднув увесь, замислюватися став. Шкода нам стало короля, ясна сокола. Узяли ми з підвалу вина заморські, випекли хліби череневі, вивчили розмови медові і чарівна палиця: "Веди нас, палицю чарівну, скорехонько в ті краї далекі прямо в терем, де живе червона дівиця". І привів нас посохнув прямо у ваш будинок. Так що, хазяї милі і привітні, бачите, що подорожні, втомлені з дороги. Просимо ушанувати наше прохання і дозволити пошукати у вашому теремі жар-птицю - червону дівицю.

Сваха з боку нареченої:

- Не знаємо, не відаємо, про кого мову ведеш. У нас у будинку багато дівиць-красунь проживає і усе одна інший красивіше. І усі розумниці і умелицы. Ось, приміром, є у нас лебідка.

(Виводить перевдягнутого в усе біле - під наречену - хлопця або чоловіка)
Сваха з боку нареченої:

- Подивитеся, яка розумниця, вона у нас в Держбанку працює, при грошах і при хутрі. Терем окремий має. Беріть, не помилитеся.

Сваха з боку жениха:

- Ну, що, беремо? Подобається лебідка? Коль в Держбанку працює, значить, вчена, в грошах купатимешся, хутром ховатися!

Жених:
- Ні! Не по серцю вона мені. Це не та, після кого моя душа плаче.

Сваха з боку жениха:

- Бачите, не підходить лебідка нашому королеві. І рочками старувата, і сукенка на ній пом'ято, і як будь то сліпа. І я вам скажу, що дівочі принади у неї не першій свіжості... Ні, нам така не підходить.

Сваха з боку нареченої:

- А ось є у нас ще голубка сизокрила. Вже ця вам повинна сподобатися!

(Виводить ще рядженого)

Сваха з боку нареченої:

- Любушка-голубонька, покажи гостям яка ти хазяєчка, що по будинку умієш робити!

(Ряджений під дівицю бере віник, підмітає так, що пил на гостей летить, потім намагається усіх обійняти і до столу тягнути, в носі колупає пальцем і тому подібне. Жених і сваха з боку жениха в один голос відмовляються від такої "нареченої".)

Сваха з боку жениха:

- Нехай він сам пошукає у вашому будинку ту, хто йому потрібна.

(Жених йде у будинок і виводить свою наречену)

Сваха з боку жениха:

- У-у-у! Звичайно! Тепер усі бачать, що це і є та, після кого у короля серце хворіло! І з особи біла, і тілом струнка. Тільки після колишніх сюрпризів боюся я не сплохувати. Якщо вже і дійсно це справжня жар-птиця, яка уві сні нашому соколові привиділася, то давайте випробуємо її.

(Сваха дістає з кишені гроші дрібницею і розсипає на підлогу)

Сваха з боку жениха:

- Ось зараз подивимося на тебе чи, вже зряча ти, та нагнутися тобі не лінь за кожною трудовою копійкою. А ще подивимося, вже чи не будеш ти сміття з хати виносити. Бери віник, мети підлогу.

(Дівчина повинна швидко зібрати копійки в кулак і опустити собі в кишеню або тримати в руці. Якщо сваха з боку жениха попросить у неї дрібницю, не давати.)

Сваха з боку жениха:

- Молодець, бачу хазяйкою економною будеш, не станеш гроші розбазарювати і сміття з хати не винесеш, усе при тобі залишиться. Там я кидала тобі гроші мідні, щоб ви зі своїм хазяїном не були бідні, ще є срібло, щоб принесла ти в нашу сім'ю тільки добро. А ось візьми грошика паперового, щоб увійшла ти в наш будинок хазяйкою простою, а не баринею важливою. Бачу, що із завданням моїм ти добре впоралася. А ось дай відповідь мені на таке питання: коли ти борщ вариш, скільки рису сиплеш: склянку, ложку?

Дівчина:

- Ніскільки! У борщ я м'ясо кладу.

Сваха з боку жениха:

- Молодець! Правильно відповідаєш. А ось коли ти полу миєш, де краще вимиваєш: по кутах або по середині?

Дівчина:
- Поли я мою скрізь добре, стараюся!

Сваха з боку жениха:

- Ой, розумниця! А ось ще таке питання: якщо у тебе одночасно попросять води випити старий, хлопець молодої і малюк, кому першому подаси?
Дівчина:

- Я думаю, що потрібно дати малюкові.

Сваха з боку жениха:

- Так. Правильно. А винце кому першому наллєш, хлопцю улюбленому або старому?

Дівчина:

- Старому, звичайно.

Сваха з боку жениха:

- Ох, добре відповідаєш, дівиця! З усього видно, що намагаєшся догодити нам. Ось тепер час прийшов при усіх запитати у тебе, чи згодна ти, щоб наш король став хазяїном твоїм? Згодна?

Дівчина:

- Так!

Сваха з боку жениха:

- Якщо вже усі почули твою відповідь, то візьми цей хліб і на знак згоди розріж його.

(Дівчина повинна розрізати хліб хрестом на чотири рівні частки)

Сваха з боку жениха:

- Скажи, дівиця, кого першого з уклоном хлібом почастуєш?

(Дівчина повинна узяти в руки дві долі хліба і з уклоном піднести батькам жениха, назвавши їх папою і мамою)

Сваха з боку жениха:

- А тепер хочу запитати у батьків нареченої : чи згодні вони дати своє батьківське благословення дочці?

Мати нареченої:

- Так, згодна.

Батько нареченої:

- Та згоден.

Сваха з боку жениха:

- Після того, як батьки нареченої дали згоду благословити свою дочку на брак з нашим королем, я думаю, доречно буде зараз намітити нашу дівицю - жарптицю. Оскільки скоро казка позначається, та не скоро справа робиться. До весілля ще є час, і нехай до самого весілля наша жарптиця, червона дівиця ходить з міткою жениха, щоб залітні півні ока не вирячили і душу не бентежили дівиці. А мітимо колечком срібним з очком аметистовим. Нехай носить на заздрість подружкам і собі на радість.

(Жених надіває на палець нареченій колечко)

Сваха з боку жениха:

- Дорогі свати! У народі часто говорять, ось, мовляв, одружився, а сам і гатить забити не може. Щоб у вас із цього приводу не було ніяких сумнівів, давайте зараз попросимо жениха забити у ваш поріг цвях, щоб вважатися у майбутньої тещі бажаним гостем.

(Жених забиває в поріг цвях)

Сваха з боку жениха:

- А тепер, жених, подаруй тестеві молоток, щоб у ваших стосунках був толк, а тещі подаруй шоколадку, щоб весілля пройшло гладко.

(Жених дарує подарунки: тестеві - молоток, тещі - плитку шоколаду)

Сваха з боку жениха:

- А ви, молоді, прийміть від мене перший подарунок. Це дерево. Дерево не просте, а плодове. І вручається воно тій парі, яка вирішила створити сім'ю і йти далі по життю однією дорогою. Створили сім'ю - посадите дерево. З'явиться у вас первісток - посадите дерево. Побудуєте будинок - посадите дерево. І, врешті-решт, у вас буде прекрасний сад. Пройде час, і на цьому дереві з'являться плоди. А щоб вони з'явилися, треба дерево поливати, доглядати, берегти. Так і сім'ю свою ви повинні захищати від усіх знегод, берегти як найсвятіше. Ми усі бажаємо вам, щоб ваші діти з'явилися на світ від вашої любові і були бажаними. Нехай вони будуть, як і плоди на цьому дереві, здоровенькими, міцненькими, слухняними, і щоб вони ніколи не засмучували вас.

(Сваха дарує молодим саджанець дерева)

Сваха з боку жениха:

- А зараз прийміть від нас до вашого столу вина заморські і ось цей чарівний мед. Тобі, хазяїн, цим медом вушка змастимо, щоб ти про свого зятя ніколи нічого поганого не почув, а тобі, хазяєчка, очки змастимо, щоб ти у своєму зятеві нічого поганого не побачила, а решта я собі на мову намажу і стану на загальному нашому застіллі мови вам солодкі говорити...
Далі починається застілля.

(Пісня «Зеленеє жито, зеленее»)

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –

Тут зібрався рід наш увесь.

Реквізити:
- рушник для перев'язування свахи. Його після сватання віддають молодим. Цей рушник використовують і для подальшої реєстрації, і для вінчання, і на нього приймають через поріг первістка з пологового будинку.
- хліб круглий. Його повинні з'їсти увесь, після того, як наречена його розріже на знак згоди.
- гроші дрібницею.
- вино, горілка, закуски.
- мед - склянка або баночка.
- подарунок нареченій - годинник, кільце, сережки.
- подарунок тещі - плитка шоколаду.
- подарунок тестеві - молоток.
- палиця - палиця, прикрашена стрічками.

- дерево плодове - вишня, груша, яблуня, горіх і тому подібне. Якщо бажають першу дівчинку, то дарують дерево по назві жіночого роду, а якщо хлопчика, то - чоловічого. Дерево уквітчане, бантами. Заввишки деревце невелике, щоб зручно було в кімнату внести. Рада: деревце краще всього вибирати з потужною кореневою системою, щоб напевно прижилося при пересадці.